Ербітукс (Erbitux)

Ербітукс — протираковий лікарський засіб.

Найменування препарату

Фото препарата

Фото препарату

  • Латинська назва: Erbitux
  • Код АТХ: L01XC06
  • Діюча речовина: Цетуксимаб (Cetuximab)
  • Виробник:» Boehringer Ingelheim Pharma (Німеччина)

Склад

1 мл розчину препарату Ербітукс може міститися 2 мг або 5 мг цетуксимаба.

Додаткові речовини:

  • полісорбат 80;
  • гліцин;
  • моногідрат лимонної кислоти;
  • хлорид натрію;
  • вода;
  • гідроксид натрію.

Фармакологічна дія

  • Протипухлинний

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цетуксимаб – це протипухлинний препарат, який являє собою моноклональне антитіло химерного типу класу IgG1, спрямоване проти рецептора епідермального фактора росту (далі EGFR). EGFR грає роль в контролі механізмів виживання клітини, ангіогенезу, клітинного циклу, міграції клітин і метастазування.

Специфічність зв’язування активного речовини c EGFR в 5-10 раз вище в порівнянні з ендогенними лігандами, що і викликає блокування їх роботи. Цетуксимаб також стимулює інтерналізацію EGFR, яка викликає блокування функції рецептора. Даний медичний препарат сенсибілізує цитотоксичні ефекторні імунні клітини проти пухлинних клітин, здатних експресувати EGFR.

Цетуксимаб гальмує проліферацію та індукує загибель пухлинних клітин, що експресують EGFR. Гальмує продукцію чинників, стимулюючих ангіогенез, пухлинними клітинами і зупиняє міграцію ендотеліальних клітин. Викликає пониження неоваскуляризації і ослаблення процесів метастазування пухлини.

Фармакокінетика

Внутрішньовенні інфузії препарату Ербітукс продемонстрували дозозалежний фармакокінетику при щотижневому введенні препарату в дозах від 5 до 500 мг/м2 площі поверхні тіла.

Всмоктування і розподіл

При призначенні Эрбитукса у вихідній дозі 400 мг/м2 площі поверхні тіла середнє значення Cmax становила 185±55 мкг/мл Середній Vd був приблизно еквівалентним судинної області, кровоснабжающей уражену ділянку (2.9 л/м2 в діапазоні від 1.5 до 6.2 л/м2). Середній кліренс відповідав 0.022 л/год/м2 площі поверхні тіла.

Сироваткові концентрації досягали стабільних значень через 3 тижні застосування цетуксимаба в режимі монотерапії. Середнє значення Cmax становило 155.8 мкг/мл через 3 тижні і 151.6 мкг/мл через 8 тижнів, в той же час, відповідне середнє значення знижених концентрацій становило 41.3 і 55.4 мкг/мл, відповідно. У дослідженні з комбінованого призначенням Эрбитукса з іринотеканом середнє значення зниження концентрацій відповідало 50.0 мкг/мл через 12 тижнів і 49.4 мкг/мл через 36 тижнів.

Метаболізм і виведення

Описані кілька шляхів, які можуть вносити свій внесок у метаболізм антитіл. Всі ці шляхи включають біодеградацію антитіл до більш дрібних молекул, тобто малих пептидів або амінокислот.

Цетуксимаб має тривалий T1/2 з варіюванням значень в діапазоні від 70 до 100 год у зазначеній дозі.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Фармакокінетичні характеристики цетуксимаба не залежать від раси, статі, віку, функції нирок і печінки.

Показання препарату

  • метастатичний колоректальний рак з експресією РЭФР і з диким типом KRAS в комбінації зі стандартною хіміотерапією;
  • монотерапія метастатичного колоректального раку у разі неефективності попередньої хіміотерапії з включенням иринотекана або оксаліплатину, а також при непереносимості иринотекана;
  • місцево-поширений плоскоклітинний рак голови і шиї в комбінації з променевою терапією;
  • рецидивуючий або метастатичний плоскоклітинний рак голови та шиї у разі неефективності попередньої хіміотерапії на основі препаратів платини;
  • монотерапія рецидивуючого або метастатичного плоскоклітинного раку голови та шиї при неефективності попередньої хіміотерапії на основі препаратів платини.

Протипоказання

  • вагітність;
  • період грудного вигодовування (лактації);
  • дитячий вік (ефективність і безпека застосування не встановлені);
  • виражена (3 або 4 ступеня) підвищена чутливість до цетуксимабу.

З обережністю слід застосовувати препарат при:

  • порушеннях функцій печінки та/або нирок (даних щодо застосування Ербітукс при показниках білірубіну більш ніж у 1.5 рази, трансаміназ більш ніж у 5 разів і сироваткового креатиніну більше ніж у 1.5 перевищують ВМН в даний час немає);
  • пригнічення кістковомозкового кровотворення;
  • серцево-легеневих захворюваннях в анамнезі;
  • пацієнтам літнього віку.

Дозування

Ербітукс вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю не більше 10 мг/хв. Перед інфузією необхідно проведення премедикації антигістамінними препаратами і преднізолоном.

При всіх показаннях препарат вводять 1 раз на тиждень у початковій дозі 400 мг/м2 поверхні тіла (перша інфузія) у вигляді 120-хвилинної інфузії і далі в дозі 250 мг/м2 поверхні тіла у вигляді 60-хвилинної інфузії.

При комбінованій терапії колоректального раку слід дотримуватися рекомендацій щодо модифікації доз хіміотерапевтичного препарату, викладених в інформації про даний лікарський препарат. Хіміотерапевтичний препарат вводять не раніше ніж через 1 год після закінчення інфузії Эрбитукса. Терапію Ербітуксом рекомендується продовжувати до появи ознак прогресування захворювання.

При застосуванні Эрбитукса для лікування плоскоклітинного раку голови і шиї в поєднанні з променевою терапією, лікування Ербітуксом рекомендується починати за 7 днів до початку променевого лікування і продовжувати щотижневі введення препарату до закінчення променевої терапії.

У пацієнтів з рецидивуючим або метастатичним плоскоклітинний рак голови і шиї в комбінації з хіміотерапією на основі препаратів платини Ербітукс використовується як підтримуюча терапія до появи ознак прогресування захворювання. Хіміотерапія призначається не раніше ніж через 1 год після закінчення інфузії Эрбитукса.

Рекомендації щодо коригування дозового режиму

При розвитку шкірних реакцій 3 ступеня токсичності згідно класифікації National Cancer Institute застосування Эрбитукса необхідно перервати. Поновлення терапії допускається лише у разі зменшення ступеня токсичності реакції до 2 ступеня.

Якщо тяжкі шкірні реакції виникають вперше, лікування можна відновити без зміни дози.

При вторинному і третинному розвитку тяжких шкірних реакцій застосування Эрбитукса знову необхідно перервати. Терапію можна відновити застосування препарату в більш низьких дозах (200 мг/м2 поверхні тіла після другого виникнення реакції і 150 мг/м2 – після третього), якщо ступінь токсичності реакції знизилася до 2 ступеня.

Якщо тяжкі шкірні реакції розвиваються в четвертий раз або не дозволяються до 2 ступеня вираженості під час відміни препарату, терапію Ербітуксом слід негайно припинити.

Правила застосування препарату

Ербітукс вводять в/в з використанням інфузійного насоса, гравітаційної крапельної системи або шприцевого насоса.

Для вливання необхідно використовувати окрему інфузійну систему. Наприкінці інфузії систему слід промити стерильним 0.9% розчином натрію хлориду.

Ербітукс сумісний з поліетиленовими, этилвинилацетатными або полівінілхлоридними мішками для інфузійних розчинів, з поліетиленовими, этилвинилацетатными, полівінілхлоридними, полибутадиеновыми або поліуретановими інфузійними системами і з поліпропіленовими шприцами для шприцевого насоса.

Змішувати препарат Ербітукс з іншими лікарськими засобами не можна.

Запровадження в системі з інфузійних насосом або гравітаційної крапельницею

Перед введенням необхідну кількість препарату з допомогою стерильного шприца (мінімальний об’єм 50 мл) переноситься з флаконів в стерильний контейнер або мішок для інфузійних розчинів. Використовуючи гравітаційну крапельницю або інфузійний насос слід встановити швидкість введення у відповідності з рекомендаціями.

Запровадження в системі з шприцевим насосом

Перед введенням необхідну кількість препарату з флакона набирається у стерильний шприц. Шприц з розчином препарату встановлюється в шприцевий насос, потім інфузійна система під’єднується до шприца. Слід встановити швидкість введення у відповідності з вказівками і почати інфузію. Повторити процедуру до повного вливання розрахованого об’єму лікарського засобу.

Розчин Эрбитукса не містить антибактеріальних консервантів або бактеріостатичних компонентів, у зв’язку з чим при поводженні з ним слід суворо дотримуватися правил асептики. Препарат рекомендовано використовувати як можна швидше після розкриття флакона.

Якщо препарат не був використаний відразу, час і умови зберігання готового до застосування препарату перед використанням не повинні перевищувати 24 год при температурі від 2° до 8°С.

При вживанні препарат зберігає свої хімічні та біохімічні властивості протягом 48 год при 25°С.

Передозування

На даний момент обмежений досвід застосування разових доз, які б перевищували 400 мг/м2 або подальшого щотижневого застосування доз вище 250 мг/м2. Даних про ознаках передозування та її лікування недостатньо.

Взаємодія

Застосування препарату Ербітукс у комбінації з інфузією фторурацилу у порівнянні з застосуванням тільки фторурацилу може викликати підвищення частоти виникнення коронарної ішемії і тромбозу (аж до інфаркту міокарда), а також долонно-підошовного синдрому.

При спільному призначенні Эрбитукса і иринотекана змін фармакокінетичних параметрів обох препаратів не спостерігалося.

Через відсутність даних досліджень по сумісності змішувати Ербітукс з іншими лікарськими препаратами забороняється.

Побічні дії

Основні побічні дії Эрбитукса:

  • шкірні реакції (80%);
  • гіпомагніємія (10%);
  • інфузійні реакції з помірною вираженістю симптомів (>10%);
  • інфузійні реакції з вираженими симптомами (1%).

Визначення частоти побічних реакцій:

  • дуже часто (≥1/10);
  • часто (від ≥1/100 до <1/10);
  • іноді (від ≥1/1000 до <1/100);
  • рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000);
  • вкрай рідко (<1/10 000).

З боку нервової системи: часто — головний біль.

З боку органу зору: часто – кон’юнктивіт; іноді — блефарит, кератит.

З боку дихальної системи: іноді – легенева емболія.

З боку травної системи:

  1. часто — діарея, нудота, блювання;
  2. дуже часто – підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛФ).

Дерматологічні реакції: дуже часто – акнеподобная висип і/або свербіж шкіри, сухість шкіри, лущення, гіпертрихоз, зміни нігтів (наприклад, пароніхія).

У 15% дерматологічні реакції носять виражений характер, у поодиноких випадках розвивається некроз шкіри. Більшість шкірних реакцій розвиваються у перші 3 тижні лікування і зазвичай проходять без наслідків після відміни препарату (при дотриманні рекомендацій по корекції режиму дозування). Порушення цілісності шкірного покриву в окремих випадках може призвести до розвитку суперінфекцій, які можуть викликати запалення підшкірної жирової клітковини, бешихове запалення або стафілококовий епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) або сепсис.

З боку обміну речовин:

  • дуже часто — гіпомагніємія;
  • дуже часто — гіпокальціємія, анорексія зі зниженням маси тіла.

З боку системи згортання крові: іноді — тромбоз глибоких вен.

Інфузійні реакції:

  • дуже часто – слабко або помірно виражені інфузійні реакції (лихоманка, озноб, нудота, блювота, головний біль, запаморочення, задишка);
  • часто виражені інфузійні реакції (зазвичай розвиваються протягом першої години першої інфузії або через кілька годин після першого або наступних інфузій), що включають в себе обструкцію дихальних шляхів (бронхоспазм), зниження або підвищення артеріального тиску, втрату свідомості або шок.

У рідкісних випадках відзначається стенокардія, інфаркт міокарда або зупинка серця. Основний механізм розвитку цих реакцій не встановлено. Можливо деякі з них можуть носити анафилактоидную/анафілактичну природу.

Інші: мукозиты, які можуть призвести до носового кровотечі.

Особливі вказівки

Терапію препарату Ербітуксом слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід використання протипухлинних лікарських препаратів.

При введенні Эрбитукса інфузійні реакції зазвичай розвиваються на тлі першої інфузії або протягом 1 години після закінчення введення препарату, однак вони можуть виникнути і через кілька годин, а також при повторних введеннях. Пацієнт повинен бути попереджений про можливість таких відстрочених реакцій і проінструктований про необхідність звернутися до лікаря відразу ж після їх виникнення.

Якщо у хворого виявляється реакція, пов’язана з інфузією в легкій або помірній формі, слід зменшити швидкість інфузії. При наступних вливаннях також слід вводити препарат зі зменшеною швидкістю.

Розвиток виражених симптомів інфузійної реакції вимагає негайного та остаточного припинення лікування Ербітуксом і може спричинити за собою необхідність надання невідкладної медичної допомоги.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із захворюваннями серця і легенів в анамнезі.

Описані окремі випадки інтерстиціальних легеневих порушень, для яких не було виявлено причинного взаємозв’язку із застосуванням Эрбитукса. У разі розвитку інтерстиціальних порушень легень на фоні терапії Ербітуксом, лікування препаратом слід припинити та призначити відповідну терапію.

При виникненні шкірних реакцій 3-4 ступеня доза та режим введення Эрбитукса повинні бути скоректовані в відповідності з наведеними вище рекомендаціями. При використанні Эрбитукса в комбінації з хіміотерапією слід уважно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування хіміотерапевтичного препарату.

До теперішнього часу накопичений досвід застосування препарату тільки у хворих з адекватним рівнем функціонування нирок і печінки (рівні креатиніну сироватки і білірубіну не перевищували верхню межу норми більш ніж в 1,5 рази, а рівень трансаміназ більш ніж у 5 разів).
Застосування цетуксимаба не було вивчено також у хворих з пригніченням кістково-мозкового кровотворення, тобто при рівні гемоглобіну < 9 г/дл, вмісті лейкоцитів < 3 000/мкл, абсолютному числі нейтрофілів < 1500/мкл і числі тромбоцитів < 100000/мкл.

Безпека та ефективність Эрбитукса у дітей не вивчена.

Під час лікування Ербітуксом а також протягом як мінімум 3 місяців після необхідно використовувати надійні методи контрацепції.

Досліджень щодо впливу препарату на здатність до керування і керування технікою не проводилося. Якщо хворий відзначає пов’язані з лікуванням симптоми, що впливають на його здатність до концентрації та швидкість реакції, рекомендується відмовитися від керування автомобілем і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Умови зберігання та термін придатності

Лікарський засіб зберігають у недоступному для дітей місці при температурі від 2° с до 8°С (не заморожувати).

Термін придатності препарату з моменту виробництва — 3 роки.

Відгуки про Эрбитуксе

Ербітукс — як і більшість інших протипухлинних препаратів, має здатність провокувати побічні дії. Рекомендації щодо ефективності препарату може дати тільки кваліфікований спеціаліст, який має різносторонній досвід у лікуванні онкологічних захворювань і здатний порівняти віддалені результати лікування різними засобами.

Ціна Эрбитукса, де купити

Ціна Эрбитукса 5 мг/мл (20 мл) становить у Росії приблизно 17000-28000 рублів.

Висока ціна препарату обумовлює існування сірого ринку даного препарату, пропозицій продажу невикористаних флаконів з ліками (у разі, коли розвивається лікарська непереносимість) та оголошень типу «куплю Ербітукс недорого».